-
1 робити
1) (виготовляти, виробляти) to make; (виконувати, діяти) to doробити вигляд — to pretend, to feign, to let on
робити виноску — to reference, to footnote
робити виписки — to abbreviate, to abstract
робити висновок — to draw a conclusion, to infer
робити внесок — to ante up, to kick in амер., сл.
робити основну доповідь (на з'їзді, конференції) — to key-note
робити знижку (на що-небудь;) — to make allowance(s) ( for), to give a reduction
робити зусилля — to make an effort, to struggle
робити отвори спец. — to foraminate
робити на свій лад — to have one's own way, to please oneself
робити по-своєму — to get one's own way, to do as one pleases/chooses/feels
робити реверанс — to make/drop a curts(e)y, to curts(e)y
робити рентген — to do an X-ray, to make an X-ray, to take an X-ray
робити хороші збори — to play to full houses, to get good box-office returns
робити що-небудь неможливим — to render smth. impossible
3) ( про пройдену відстань) to do, to make4)робити борги — to contract/incur debts
робити вибір — to make a choice, to take an option on
робити запас чого-небудь — to lay in stores of smth.
робити зауваження (кому-небудь) — to rebuke, to reprove
робити кар'єру — to make oneself a career, to be on the make, to carve out a career for, to climb the ladder
робити можливим — to make possible, to render possible
робити недійсним — to invalidate, to nullify
робити перекличку — to call over, to call the roll
робити поправку — to allow for мат., to make allowance
робити посміховисько з кого-небудь — to make a laughing-stock of smb.
робити ставку (на кого-небудь/що-небудь) — to stake (on); to count (on), to gamble (on)
робити успіхи (в чому-небудь) — to make progress (in), to advance (in), to do well (in)
-
2 нічого
I н`ічогонічого й казати, що — it is certain that, it goes without saying that
II ніч`огонічого питати — ( нема чого) there is no need to ask
1) nothing, not anything; nilнічого! (це неважливо) — no matter!, it does not matter!; ( не турбуйтесь) never mind!
нічого не вдієш — there is nothing to be done, you can't help it
він нічого не знає — he does not know anything, he knows nothing
нічого подібного — nothing of the kind, no such thing
2) ( непогано) not bad3)нічого собі — so-so, passably
-
3 знічев'я
1) ( з нічого робити) having nothing to do, for want of occupation2) (несподівано, раптом) unexpectedly, suddenly; ( без причини) for no reason -
4 заходжуватися
(робити що или коло чого, коло кого) принима́ться, приня́ться (делать что или за что, за кого); бра́ться, взя́ться (делать что или за что, за кого); начина́ть, нача́ть ( делать что), занима́ться, заня́ться (чем, кем); ( приступать к осуществлению чего-нибудь - в деловых стилях) предпринима́ть, предприня́ть (что)захо́джуватися ко́ло пе́чі — начина́ть, нача́ть хлопота́ть (соверш. - захлопотать) о́коло печи́
-
5 заходитися
I захо́дитися1) зака́тываться, закати́ться (чем), заходи́ться, зайти́сь (чем и от чего); ( о смехе и слезах) залива́ться, зали́ться; (о кашле соверш.) зака́шляться; (только несоверш. - судорожно, задыхаясь) захлёбываться (без дополнения и чем, от чего)захо́дитися кри́ком — распла́каться; разреве́ться
захо́дитися рум'я́нцем — зали́ться румя́нцем, зарумя́ниться
2)II захо́дитисязайде́ться на що безл. — пойдёт к чему́
(робити що или коло чого, коло кого) принима́ться, приня́ться (делать что или за что, за кого); бра́ться, взя́ться (делать что или за что, за кого); начина́ть, нача́ть ( делать что), занима́ться, заня́ться (чем, кем); ( приступать к осуществлению чего-нибудь - в деловых стилях) предпринима́ть, предприня́ть (что)III заходи́тисязахо́дитися ко́ло пе́чі — начина́ть, нача́ть хлопота́ть (соверш. - захлопотать) о́коло печи́
(робити що или коло чого, коло кого) принима́ться, приня́ться (делать что или за что, за кого); бра́ться, взя́ться (делать что или за что, за кого); начина́ть, нача́ть ( делать что), занима́ться, заня́ться (чем, кем); ( приступать к осуществлению чего-нибудь - в деловых стилях) предпринима́ть, предприня́ть (что)заходи́тися ко́ло пе́чі — начина́ть, нача́ть хлопота́ть (соверш. - захлопотать) о́коло печи́
-
6 здатний
1) (до чого, на що, робити що) спосо́бный (к чему, на что, делать что); уст: сро́дный; ( удовлетворяющий определённым требованиям) го́дный (к чему, для чего)зда́тний на що (до чо́го) — ( в значении сказуемого) спосо́бен на что (к чему); гора́зд на что; хто на що (до чого)
2) ( одарённый) спосо́бный -
7 Кант, Іммануїл
Кант, Іммануїл (1724, Кенігсберг, нині Калінінград - 1804) - нім. філософ. Видатне місце К. в історії світової філософської думки визначається насамперед тим, що він осмислив і узагальнив основні проблеми філософії взагалі і особливо Нового часу, подав їх у вигляді співвідношень: чуттєвість і мислення, розсудок і розум, річ у собі і явище, апріорне й апостеріорне, свобода і причинність, пізнаваність світу та її межі Г. оловна риса його вчення - проблемність і проблематичність. К. по суті зібрав класичні нерозв'язані проблеми і зробив спробу їх самостійного осмислення. Під таким кутом зору його філософія стала своєрідною системою проблем, а оскільки в його підходах до їхнього розв'язання виявилося багато суперечливого і, отже, проблемного, то його вчення в цілому стало першою ланкою нім. класичної філософи, яка прямо чи опосередковано вирішувала низку фундаментальних філософських проблем. Тому К. підставово вважають засновником нім. класичної філософії. Еволюція поглядів К. охоплює три періоди. Перший із них - докритичний, коли він займався багатьма питаннями природознавства і філософії. Найважливіші досягнення цього періоду: розробка космогонічної гіпотези і підхід до критичної філософії (в дис. "Про форму і принципи чуттєвосприйманого і умопізнаваного світу", 1770). В другий, критичний, період увага К. була зосереджена на трьох головних проблемах: Що я можу знати? Що я повинен робити? На що можу сподіватися? На перше питання відповідь дала "Критика чистого розуму" (1781), на друге - "Критика практичного розуму" (1788), на третє - "Релігія в межах тільки розуму" (1793). "Критика здібності судження" (1790) мала за мету поєднати трансцендентальне і трансцендентне через естетику і телеологію. В 1793 р. намітився третій період еволюції К.— антропологічний (з листа до Штейдліна від 4 травня 1793 р.) і коло питань розширилося. Це було наслідком того, що К. розрізняв два поняття філософії: шкільне і таке, що охоплює все життя людини, всю сукупність її відношень до світу і суспільства. В "Логіці" (1800) К. до вищезазначених проблем додає четверту: Що таке людина? У цей період К. вважає, що на перше питання відповідає метафізика, на друге - мораль, на третє - релігія і на четверте - антропологія. Але по суті все це можна було б звести до антропології, бо три перших питання відносяться до останнього. Можливість такого віднесення у К. ґрунтується на тому, що сутність людини він вбачав у її душі, а всі без винятку здібності останньої зводяться до трьох: пізнавальної, почуття задоволення і незадоволення, бажання. К. наполягав, що друга і третя з них не вичерпуються першою. Система філософії К. є зображенням такої "системи всіх здібностей людської душі", в якій вони знаходяться в певній субординації, а знання підпорядковане вищим цілям людського існування. Саме тому К. і обмежив знання, щоб дати місце вірі, бо саме в сфері моралі і релігії зосереджуються кінцеві цілі життя. Але слід додати, що обмеження знання вірою є і зворотне обмеження віри, бо при цьому виокремлюється сфера досвіду, яка їй непідвладна, і відносно самостійна сфера моралі Ц. і обмеження загалом мають таку структуру: існують речі в собі, вони впливають на чуттєвість і викликають почуття, які, однак, не мають нічого спільного з речами в собі. Почуття впорядковуються формами споглядання - простором і часом, котрі мають апріорний характер (див. апостеріорі і апріорі). Таке поєднання породжує явища як предмет пізнання С. аме пізнання - синтез явищ і мислення та його форм - категорій, які також апріорні. Сукупністю такого знання є досвід, а мисленням, в даному застосуванні, - розсудок (див. розсудок і розум) Ч. уттєвість і розсудок передують досвіду, обумовлюють його, становлять трансцендентальні умови пізнання. За межами їх залишаються речі в собі: вони трансцендентні, непізнаванні. Але розсудок прагне осягнути і їх і перелітає по той бік досвіду, внаслідок чого перетворюється на чистий розум, тобто такий, що не поєднується з чуттєвими даними. Спроби такого осягнення породжують суперечності, яких К. виділяє три групи: антиномії, паралогізми, ідеал чистого розуму. Недолік теоретичного розуму долає практичний, моральний, який формулює основний закон - категоричний імператив - у його різних формах. Цей закон виражає свободу волі, її незалежність від чуттєвого світу, в якому живе людина. Щоб спонукати її виконувати закон і підтримати в такому виконанні, необхідні опори, підстави, які К. назвав постулатами; існують Бог, свобода волі, безсмертя душі - так відбувається перехід у сферу релігії. Предмети постулатів - це найважливіші для життя речі в собі. їх буття стверджується не знанням, а вірою. Таким чином теоретичний розум внаслідок своєї обмеженості переходить в практичний, а останній - в релігію, яка виконує також обмежену, але дуже важливу роль: моральний закон випливає не з неї, а тільки підтримується нею. Ця її обмеженість очевидна з загальної формули К., котра знайшла свій відбиток в одній із головних його праць "Релігія в межах тільки розуму". Всі види розуму і віра в сукупності становлять сутність людини, а вся система К. - антропологію.[br]Осн. тв.: "Загальна природна історія і теорія неба" (1755); "Критика чистого розуму" (1781); "Пролегомени..."(1783); "Критика практичного розуму" (1788); "Критика здатності суджень" (1790); "Антропологія з прагматичної точки зору" (1798)та ін. -
8 гетерономна етика
ГЕТЕРОНОМНА ЕТИКА ( від грецьк. έτεροζ - інший; ύομοζ - закон) - етика, що виходить із гетерономії волі та є протилежною автономній етиці. Термін "Г. е." був ужитий Кантом для позначення етичних систем, засадничі принципи яких вбачаються поза особистістю та її автономною волею. Якщо принцип автономії сполучає у собі свободу волі окремої особистості та всезагальний моральний закон (категоричний імператив), то гетерономія волі (за Кантом) підпадає лише під гіпотетичний імператив: я повинен щось робити, тому що я хочу чогось іншого. На відміну від гіпотетичного, категоричний імператив твердить: я повинен діяти таким чи іншим чином, хоч я і не бажаю нічого іншого. Шелер визначає гетерономію лише по відношенню до особистості як такої, тобто як єдності конкретного та сутнісного (феноменального) буття. У персоналістському контексті розрізняється два рівня гетерономії. Перший - неоформлені або ж сліпі водіння; другий - сфера примусу, яка зумовлює будь-яке волевиявлення. -
9 небуття
НЕБУТТЯ - заперечення буття. Має відповідні останньому, але протилежні значення. 1) Синонім неіснування, котре у Гегеля отримало назву "ніщо", або "чисте ніщо". Взяті самі по собі, такого роду буття і "ніщо" - це абстракції, що й виражено прикметником "чисте". Якщо від речі відокремити всі властивості, за винятком того, що вона є, то нічого не залишиться. Тому чисте буття і "ніщо" однаково беззмістовні і тотожні між собою В. одночас вони абсолютно протилежні, бо становлять відмінність між існуючими чи неіснуючими речами. В цій суперечності криється таємниця, чому Гайдеггер і каже: "3 питанням про буття як таке ми підступаємо до межі повної темряви". 2) Визначене Н. - певна річ, явище, стан, що виникають із знищення чи зникнення попередніх утворень. Так, брунька зникає, коли розпускається квітка, квітка - з появою плода тощо (Гегель, "Феноменологія духу"). Кожне наступне утворення є запереченням, Н. попереднього. Буття та Н. у поєднанні утворюють сторони чи моменти становлення, в якому щось виникає і щось зникає, отже, містить в собі подвійний перехід буття в Н. і навпаки. В цьому особливість філософії Геракліта і всієї діалектики становлення, що її Лосєв відносить до головних характеристик античного світогляду. Обидва сенси Н. відіграють вирішальну роль у житті людини, бо лише вона здатна відокремлювати їх від речей і робити змістом своєї діяльності. Це досягається завдяки свідомості і мисленню. 3) Звідси третій сенс Н.: воно - синонім свідомості. Таке тлумачення розроблено в праці Сартра "Буття і ніщо". У Гегеля дані категорії мають переважно онтологічний характер. Сартр повертає їх у сферу антропології. Перша позначає об'єктивне, матеріальне, тілесне, друга - суб'єктивне, діяльнісне начало, котре обґрунтовує фундаментальну властивість людини - свободу. Остання - це не пізнання необхідності, як уявлялося традиційно, а неантизація (тобто заперечення) всього об'єктивного. В цьому полягає й інший вагомий сенс, бо з поступом історії руйнівна, неантизуюча роль людства помітно зростає і ставить під питання своє власне буття (див. ніщо).М. Булатов
См. также в других словарях:
робити — роблю/, ро/биш; мн. ро/блять; недок. 1) перех. Займатися якою небудь справою, діяльністю. || у сполуч. з ім. у знах. в. Уживається в знач.: виконувати, здійснювати те, що виражено іменником. || у сполуч. зі словами на позначення міри, кількості.… … Український тлумачний словник
культ — у, ч. 1) Релігійне служіння божеству; релігійна обрядовість. •• Служи/телі ку/льту духівництво. 2) кого, чого, перен. Поклоніння кому , чому небудь, шанування когось, чогось. •• Культ осо/би сліпе поклоніння комусь, безмірне звеличення,… … Український тлумачний словник
старатися — а/юся, а/єшся, недок., перев. з інфін. 1) Докладати зусиль, щоб зробити що небудь; намагатися, силкуватися. || Добре, сумлінно виконувати якусь роботу. || для кого – чого. Робити що небудь особливо сумлінно, піклуючись, дбаючи про когось, щось.… … Український тлумачний словник
вплив — у, ч. 1) Дія, яку певна особа чи предмет або явище виявляє стосовно іншої особи чи предмета. •• Керівни/й вплив спец. спрямований вплив, який передбачає передачу певної інформації та прийняття рішення. Бу/ти під впли/вом кого, чого робити що… … Український тлумачний словник
замовляти — я/ю, я/єш, недок., замо/вити, влю, виш; мн. замо/влять; док. 1) перех. Доручати кому небудь виготовити, виконати, підготувати або доставити що небудь у певний, наперед визначений строк. || Просити принести які небудь страви або напої в їдальні,… … Український тлумачний словник
зівака — и, ч. і ж., зневажл. 1) Людина, яка від нічого робити задивляється на кого , що небудь. 2) Дуже розгублена, неуважна людина … Український тлумачний словник
знічев'я — рідше знече/в я, присл., розм. 1) З нічого робити. || З дурного розуму, здуру. 2) Несподівано, раптом. 3) Ні з того, ні з сього, без причини … Український тлумачний словник
студений — а, е. 1) Дуже холодний. •• Не дава/ти бра/тися і за студе/ну во/ду не давати нічого робити. 2) перен. Байдужий, безсторонній (про погляд, вираз обличчя, слова) … Український тлумачний словник
давати — даю/, дає/ш; мин. ч. дава/в, дава/ла, дава/ло; наказ. сп. дава/й; недок., да/ти, дам, даси/, дасть; дамо/, дасте/, даду/ть; мин. ч. дав, дала/, дало/; наказ. сп. дай; док. 1) перех. Передавати від однієї особи до іншої. || Надавати в чиєсь… … Український тлумачний словник
підбивати — а/ю, а/єш, недок., підби/ти, підіб ю/, підіб є/ш, док., перех. 1) також без додатка. Прибивати що небудь зі споду чогось або що небудь до чогось. || Приладновувати, прикріплювати що небудь з вивороту чогось. || Підставляти підкладку або хутро до… … Український тлумачний словник
збивати — а/ю, а/єш, недок., зби/ти, зіб ю/, зіб є/ш, док., перех. 1) Ударом зрушуючи з місця, перекидати, змушувати падати кого , що небудь. || Ударом, поштовхом скидати кого , що небудь із когось, чогось. || Влучаючи кулею і т. ін., скидати кого небудь… … Український тлумачний словник